Logo NMC PTO Volyn Region

Вишивальник


Загальні поняття:
Вишивальник – професія «невтомних рук», які завжди могли годувати цілу родину.
Вишивка:
• орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами;
• один із найпоширеніших видів ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат.
Вишивку вживають в українському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жіночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку, як наліжники, обруси, наволочки, рушники тощо.

Коротка історія професії:
Вишивка – один з давніх і найбільш розповсюджених видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Вона виникла дуже давно і передавалася від покоління до покоління. Археологічні знахідки доби палеоліту, зокрема Мізина на Чернігівщині та його аналогів, засвідчують наявність вишивки на тернах України. У похованнях перших століть нашої ери знайдено залишки вовняного одягу, оздобленого різнокольоровою вишивкою. Про масове побутування вишиваних виробів в Україні свідчать численні історичні, літературні, фольклорні та речові пам’ятки.
З давніх часів паралельно з традиційним домашнім виготовленням вишивок побутувало виробництво вишиваних виробів у спеціалізованих цехах, майстернях. Відомо, що у ХІ ст. княгиня Анна, сестра Володимира Мономаха, започаткувала навчання вишивки в монастирських школах. Тут вчили дівчат вишивати, гаптувати золотими і срібними нитками. Шиття золотом виникло на основі народного вишивання і було поширене переважно в середовищі великоможних міщанок, жінок княжого роду.
Значного розповсюдження набуло гаптування в XVI-XVII ст. у Києві, Чернігові, Корці та інших містах. Вишивальний цех створено 1658 р. у Львові. Для опанування ремеслом і отримання звання майстра учень після п’ятирічного навчання повинен був два роки мандрувати і виконувати іспитову роботу.
У XVII ст. багато ремісників гаптування мешкало в Києві та інших великих містах. Крім найрізноманітніших виробів побутового призначення тут вишивали унікальні твори мистецтва – фелони, плащаниці, інші культові атрибути. У них орнамент сюжетно поєднувався з сюжетним зображенням. Зображені фрагменти вишивок X-XIII ст. засвідчують високий рівень композицій цих творів з древніми антропомор фними (зображення людини), зооморфними (зображення тварини) та геометризовано–рослинними мотивами-символами. Наприклад, в епітрахилі XII ст. , знайдені у Софійському соборі, зображено жіночу постать – Оранту, п’ять чоловічих(двоє святих і три святителі) та двох ангелів. Між ними за компонований рослинний орнамент у вигляді галузок, завитків, листочків тощо. Сюжетно-орнаментальні композиції вишивок зображені також на фресках та іконах періоду Київської Русі.
На рубежі XVII-XIX ст. вишиванням, у тому числі й гаптуванням, активно займалися в поміщицьких та монастирських майстернях. Серед значної кількості вишиваних виробів виділяються скатертини, рушники, простирадла з вишуканими в художньому відношенні орнаментальними та сюжетними композиціями (Полісся, Поділля, Карпати, Галичина, Середнє Подніпров’я, Слобожанщина). У XIX ст. вишивка перетворюється на ремесло. Це розповсюджених у той час тамбурної та бісерної вишивок.
Зі середини XIX ст. сільські та міські промисли потрапляють під значний вплив замовників, які великою мірою диктували майстрам свої смаки. Це негативно позначилось на художньому рівні виробів. У цей час унаслідок зародження капіталістичних відносин на місцевих ринках з’являється дешева фабрична продукція, яка поступово стала витісняти вироби ручної роботи. Це зумовило скорочення виробництва і призвело до занепаду вишивального промислу. Заходів щодо відродження народного мистецтва, в тому числі й вишивки, вживали Київське, Полтавське, Чернігівське, Подільське земства, а в Галичині – «Стала комісія для промислових справ». Однак і вони не змогли оберегти народну вишивку від антихудожніх впливів.
На початку XX ст. у традиційних осередках художнього промислу Полтавщини, Вінничини, у Львові, Косові на базі колишніх земських майстерень почали працювати художньо-промислові артілі. У післявоєнні роки вони об’єднувалися в кооперативи, а 3 1960 р. реорганізовані у фабрики художніх виробів та виробничо-художні об’єднання.
Нині вишивкою займаються на всій території України. Найбільше вишиваних виробів виготовляють у домашніх умовах. Цей вид народного мистецтва поширений і на підприємствах художніх промислів.

Характер роботи:
Професія вишивальника відноситься до професій перетворюючого класу, головною метою якої є вирішення завдань щодо наповнення ринку художніми виробами, оформлення швейних виробів задля підвищення їх естетичного вигляду. Кожен вишивальник повинен добре знати види малюнків та їх розташування на полотні, вміти наносити малюнок, знати вимоги до якості вишитого полотна, причини виникнення браку, способи його усунення, а також засоби теплової та вологої обробки готових виробів.

Умови роботи:
Праця вишивальника проходить у приміщенні з мікрокліматом, близьким до побутових норм. Продуктивності праці та зняттю втоми сприяють засоби відео екології: стіни у приміщенні фарбують у спокійні пастельні тони, широке розповсюдження набули в інтер’єрі цехів кімнатні рослини, які естетизують середовище а також виконують роль гігієнічного фактору, що поліпшує мікроклімат.
Фізична праця середньої складності. Її специфічною особливістю є вимушена фіксована поза у процесі виробничої діяльності, обмеження загальної рухливості. Типова робоча поза характеризується нахилом уперед зі зміщенням шийного відділу хребта.

Ринок праці:
Великий попит на вишивану продукціє забезпечує потребу фахівців з даної професії на сучасному ринку праці. Як працівники, вишивальники працюють у вишивальних цехах, швейних підприємствах, в приватних фірмах.
Крім того професія може бути орієнтована на самозайнятість, мистецьку діяльність. Тобто вона дає можливість працювати за індивідуальною формою організації праці та збувати свої вироби самому або через торгову мережу чи посередницькі організації.

Медичні обмеження:
Вишивальником може працювати будь – яка жінка чи дівчина з хорошим зором та кольоросприйманням, з хорошою координацією рухів кінцівок та пальців рук. Професійне середовище, яке притаманне творчим колективам декоративно – ужиткового мистецтва, благотворно впливає на стан здоров’я, а іноді стає засобом трудової терапії.
Психофізіологічні та психологічні обмеження:
• погана координація рухів;
• низький рівень просторового уявлення;
• підвищений тремор рук (мимовільне скорочення м’язів, що викликає дрижання рук);
• недобросовісність, неохайність;
• відсутність терпіння та витримки;
• низька концентрація уваги;
• підвищенні комунікативні здібності, непосидючість.
Робота не рекомендується людям які мають захворювання:
• верхніх відділів хребта,що обмежують рухливість рук;
• органів травлення (виразкова хвороба, цукровий діабет та ін.);
• нирок і сечових шляхів;
• органів зору.

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей:
Вишивка є заняттям людей посидючих та терплячих, або ж закоханих у рукоділля. Цей вид рукоділля вимагає не лише високої дисципліни праці, терпіння, наполегливості, витримки та уяви, але й здатності передбачення, просторової уяви, потрібної для створення узору, його поступової реалізації. Вишивання – процес творчий, він приносить радість, дозволяє виразити себе, побачити у звичайному, повсякденному, красу і гармонію, виявити свою фантазію, смак, майстерність.
Вишивальнику повинні бути притаманні такі якості:
• розвинена координація рухів, рухливість, гнучкість, стійкість кистей рук;
• добрий окомір, сприйняття кольору;
• тактильна чутливість (чутливість пальців рук на дотик);
• добре розвинута рухова та оперативна пам'ять;
• добрий розподіл і уміння швидко переключати увагу;
• риси характеру, що сприяють засвоєнню професії (уважність, акуратність, дисциплінованість).
Вишивальник, перш ніж приступити до роботи, повинен подумки уявити просторове розташування орнаменту на полотні. Чітко виконуючи задум автора – художника, він з великою точністю відтворює по-декілька разів один і той самий елемент орнаменту, або групи елементів, ритмічно чергуючи їх між собою, виявляючи конструктивні здібності. Оперуючи візерунками, творчо поєднуючи різні елементи узору, він створює свій витвір. Досвід кваліфікованого вишивальника рівнозначний досвіду конструктора.
Діяльність вишивальника проходить за умов постійного напруження уваги. Тому робітник повинен повністю зосередитись на об’єктиві праці. Спілкування з іншими працівниками розглядається як перешкода, тому що відволікає увагу. Підвищений рівень комунікативності особливо небажаний для вишивальника машинної вишивки, бо може призвести до травматизму. Цей вид діяльності найбільш підходить для інтровертованих осіб. Саме інтроверти легше виконують монотонну роботу такого типу. Особи, «не швидкі за характером», досягають більших успіхів в майстерності ручної вишивки. Особам, за характером більш темпераментним, буде цікаво засвоїти складне обладнання вишивальних автоматів та напівавтоматів, поєднавши майстерність ручної та машинної вишивки.
Діяльність вишивальника також вимагає від виконавця спокою. Будь-яке емоційне напруження проявляється на психомоторному рівні у вигляді тремору (мимовільному скороченню м’язів), що суттєво впливає на точність роботи.
Вимоги до морально-ділових якостей. Висока виконавча дисципліна, вміння планувати свою діяльність, передавати свій досвід, здатність до оволодіння нової техніки, пристосовуватися до змін виробничого середовища (гнучкість), працювати руками, продемонструвати свою роботу.

Перспективи розвитку:
Учням професійно – технічних навчальних закладів найчастіше надається можливість навчатись одночасно за декількома спорідненими професіями: «кравець, вишивальник», «килимарниця, вишивальник», «вишивальник, швачка», «майстер з виготовлення художніх виробів та одягу».
Працюють вишивальники в ательє індивідуального пошиття, виконуючи вишивання безпосередньо на моделях одягу замовників, на спеціалізованих фабриках, що входять до системи художніх промислів, театральних майстернях. Вишивальник - професія, яка і сьогодні виявляється сучасною, необхідною, такою, що допомагає жити, утверджувати красу. Разом з тим, вона дає можливість працювати за індивідуальною формою організації праці та збувати свої вироби самому або через торгову мережу чи посередницькі організації.

Галузь економіки:
Швейне виробництво
Дану професію можна здобути:

افلام سكس videos porno sexnxx.be filme xxx tube 8 porno francais you porn film porno gratuit clash royale cheats clash royale triche سكس هواة desi sex filme xxx