Logo NMC PTO Volyn Region

Радіомеханік з ремонту та обслуговування радіотехнічного обладнання


Загальні поняття:
Радіомеханік – фахівець з ремонту та обслуговування радіотехнічного обладнання.
Професія радіомеханік – найбільш інтелектуальна з усіх робітничих професій через її складність та універсальність.
Як напрямів радіотехніки, так і спрямувань професії багато. Домінуючою, всеохоплюючою та найбільш універсальною є професія радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури.
На перший погляд область діяльності професії порівняно вузька, бо пов’язана лише з радіомовленням і телебаченням, проте практично немає галузі господарства, у якій би не знайшлося застосування знанням та умінням фахівців даної професії.
Радіомеханіками в основному працюють чоловіки, хоча обмежень для жінок у цій галузі немає.

Коротка історія професії:
Становлення та розвиток професії радіомеханік невіддільні від історії радіотехніки, зокрема телебачення, а також електроніки. За період свого існування вимоги до фахівців цієї професії змінювались, проте незмінними залишались творчий аналітичний підхід та необхідність постійно бути в курсі досягнень науки, техніки і технологій.
Усе почалося з винайдення радіо (Олександр Попов, 7 травня 1895р.). Уже наступного року після демонстрації свого винаходу – першого у світі радіоприймача – О.С.Попов передав першу радіограму на відстань 250м з текстом: «Генріх Герц». Винахід радіо та його практична реалізація принесли російському вченому широке визнання. Так на службу людству вперше було поставлено відкриті німецьким вченим Генріхом Герцом електромагнітні коливання (1888р.). А до цього були теоретичні обґрунтування їх наявності (Фарадей – 1831р. і Максвелл – 1864р.).
Значний вклад у практичний розвиток радіотехніки вніс італієць Гульєльмо Марконі. У 1901р. він здійснив радіопередачу через Атлантичний океан (3500км). У 1907 році американський інженер Лі де Форест винайшов підсилювальну лампу тріод, що значно прискорило розвиток радіозв’язку.
Невдовзі з’явились перші ентузіасти-радіолюбителі, що займались радіоелектронікою. Це був початок ХХ століття. Престиж тих, хто займався цією справою, неймовірний, адже можливість почути когось за сотні кілометрів була справжнім дивом. Нам, що звикли до всеохоплюючого мобільного радіозв’язку, високоякісного телебачення, Інтернету – важко уявити таке. А в ті часи радіоелектроніка і професія радіомеханік, започаткована радіолюбителями, робили свої перші кроки. Учні Попова готували перші кадри радіоспеціалістів. Їх випускали: Офіцерська електротехнічна школа у Петербурзі, Мінний офіцерський клас у Кронштадті і навіть Петербурзький електротехнічний інститут. Спеціалістам знаходилась робота на флоті, радіотелеграфних станціях. У 1918 році у Нижньому Новгороді було засновано радіолабораторію з майстернями. Це стало першим етапом на шляху до організації у Росії державного радіотехнічного інституту.
Ідеї передачі на відстань зображення витали у науковому просторі ще у другій половині ХІХ століття. Значну роль у розвитку телебачення відіграли вчені Олександр Столєтов і Борис Розінг (Росія). Істотну роль у розвиток телебачення вніс і наш співвітчизник Борис Павлович Грабовський, який у 1926 році, перебуваючи в Ташкенті, продемонстрував свій винахід – першу повністю електронну систему передачі рухомих зображень.
30-ті роки – період впровадження ідеї телебачення. Регулярні телепередачі розпочалися у Москві 1-го жовтня 1931 року. Перші механічні телевізори були недосконалі, з дуже маленьким розміром екрану. Паралельно розвивалось електронне телебачення, яке триває і донині.
Розвиток радіо і телебачення був би неможливим без фундаментальних відкриттів та винаходів, які дозволили просунути технології та розвинути елементну базу. Останні дозволили лише за півстоліття досягти фантастичних результатів: значне зменшення ваги, габаритів та споживання електроенергії апаратурою, вражаюче чітке і природнє зображення на великорозмірному плоскому екрані телеприймача. Все це перетворює сучасне телебачення у своєрідне явище культури, а професія радіомеханіка стала ближче до культури.
Найважливіші етапи «революції», які змінили радіоелектронні пристрої, а з ними і професію радіомеханік:
 1947 рік – відкриття транзисторного ефекту американськими фізиками Джоном Бардіном і Уолтером Браттейном; у 1956 році вчені стали лауреатами Нобелівської премії; розпочалася ера новітньої електроніки та мікроелектроніки
 1959 рік – американським інженером Джеком Кілбі і незалежно Робертом Нойсом створена перша інтегральна мікросхема
 1966 рік – англійські вчені Чарль Као і Джордж Хокхем запропонували застосовувати волоконні світловоди для передачі інформації.
Розвиток телебачення та інформаційно-обчислювальних технологій призвели до появи всередині ХХ століття електронно-обчислювальних машин (ЕОМ).
Від радіоприймача Попова до найскладніших електронно-обчислювальних машин, телебачення високої чіткості та новітніх систем навігації пройшла радіоелектроніка за порівняно нетривалий проміжок часу. Нині увесь світ вкритий мережею теле і радіомовних станцій, мобільного радіозв’язку. Радіоелектронне обладнання на штучних супутниках Землі дозволяє обслуговувати і вивчати не тільки Землю, а і космічний простір. А різноманітне побутове електронне обладнання від теле і радіоприймачів до програвачів компакт-дисків і радіотелефонів давно вже стали предметами першої необхідності.

Характер роботи:
Професія радіомеханік відноситься насамперед до сфери обслуговування, що надає широкі можливості: влаштовуватися на роботу у спеціалізоване підприємство, чи займатись у цій сфері індивідуальною трудовою діяльністю. Цілком можливо відкрити власну майстерню з ремонту радіотелевізійної апаратури.
Радіомеханік постійно щось вигадує, винаходить. Ця професія – розвиває. Фахова підготовка радіомеханіка дозволяє займатись обслуговуванням та ремонтом всілякого радіотехнічного обладнання та буд-якого електронного. Після нетривалої перепідготовки радіомеханік з ремонту радіотелевізійної апаратури успішно може працювати усюди, де наявна електроніка.
Фахівець з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури може працювати у спеціалізованому підприємстві на постійному робочому місці або на дому. В обов’язки радіомеханіка входять: виявлення причин несправностей радіоелектронної апаратури, аудіо та відеомагнітофонів, магнітол, програвачів, в тому числі програвачів компакт-дисків, музичних центрів та іншої побутової електронної апаратури, їх регулювання та налаштування, роботи з модернізації вузлів та блоків радіотелевізійної апаратури.
Кваліфікація радіомеханік дозволяє виконувати усі види електричного монтажу, визначати причини несправностей радіоелектронної апаратури, здійснювати її регулювання, виконувати ремонт та обслуговування іншої побутової електронної апаратури, проводити діагностику електронних пристроїв, її тренування, а також виконувати функції експерта з радіоелектронної апаратури та радіокомпонент (елементної бази) у мережі оптової та роздрібної торгівлі. У сферу його діяльності може входити обслуговування та ремонт радіоелектронного обладнання на підприємствах промисловості, транспорту, зв’язку тощо.
Радіомеханік обслуговує та ремонтує також антени, обладнання мереж колективного прийому телебачення, а також супутникового телебачення. Професія стала особливо актуальною нині у зв’язку з наповненістю вітчизняного ринку різноманітною імпортною електронною побутовою технікою.
Фахівець-радіомеханік володіє знаннями та уміннями не тільки з експлуатації радіоелектронної техніки, він знає фізичні та технологічні основи пристроїв, мікроелектроніку, елементну базу, основи комп’ютерної техніки та комп’ютерні технології. Головне у його роботі – розуміння процесів, що відбуваються всередині того чи іншого радіоелектронного пристрою.
Сучасний радіомеханік:
 Вміє ремонтувати електронну апаратуру широкого функціонального призначення і модернізувати окремі її вузли
 Знає сучасні технології виробництва та ремонту радіоелектронних пристроїв
 Володіє комп’ютерними технологіями
 Йому властиве раціоналізаторство
Професія радіомеханік інтелектуальна і творча, постійно потребує вирішення логічних задач та оптимізації шляхів пошуку. Необхідно, спираючись на знання і практичний досвід, послідовно переходити від одного логічного висновку до іншого, перевіряючи на певних етапах теоретичні припущення практикою. Звідси і вимоги до особи, що опановує професію: навчитись логічному аналізу (математика) і умінню розбиратись у фізичних явищах та принципах (фізика). До цього додайте наполегливість, працелюбність та трохи кмітливості – і успіх гарантовано. Без набуття вказаних якостей про фах можна забути.

Умови роботи:
Від правильної організації робочого місця залежить безпека праці, а також її продуктивність та якість. У багатьох радіоелектронних пристроях є небезпечні для життя напруги, тому кожен радіомеханік зобов’язаний неухильно дотримуватись правил охорони праці, безпечного виконання робіт і пожежної безпеки.
Трудова діяльність радіомеханіка здійснюється у спеціалізованому приміщенні.
Небезпеки: враження електричним струмом, механічні травми, опіки.
Праця радіомеханіка вимагає виконання багатьох видів робіт: підготовка приладу до ремонту, виявлення дефектів. Більшість дефектів приховані. Тут і проявляється фаховий рівень працівника: ретельний аналіз за принциповою схемою зовнішніх проявів несправності, визначення несправної функціональної частини, пошук несправності у ній. Все супроводжується інтенсивною розумовою діяльністю із застосуванням знань, практичного досвіду, уміння логічно мислити і обирати оптимальний шлях. У процесі пошуку несправності радіомеханік користується усіма засобами, що є у його розпорядженні, включаючи найсучаснішу контрольно-вимірювальну апаратуру.

Ринок праці:
Попит на фахівців з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури є високим і постійно буде зберігатись таким. Універсальність професії і програми підготовки дозволяє радіомеханіку з успіхом застосувати свої знання та уміння на полях інших професій. Добре обізнані роботодавці, охоче приймають дипломованих радіомеханіків на свої фірми, знаючи, що найважливіші засади потрібного їм фаху є у програмі підготовки радіомеханіка. Знайти роботу кваліфікованому радіомеханіку нескладно. Його послугами користуються роботодавці підприємств побутової, військової сфер, науково-дослідних інститутів, медичних установ, відео та аудіосалонів, комп’ютерних фірм і магазинів, мереж стільникового зв’язку. За наявності технічного та економічного мислення, постійного самовдосконалення, можливе відкриття власної справи.
Нині продовжують бурхливо розвиватись усі електронні галузі. Ринок дуже швидко може наповнитися новітніми електронними пристроями і виникне гостра потреба в обслуговуючих кадрах.
Можливе працевлаштування нині:
 Сервісні центри та спеціалізовані майстерні з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури;
 Сервісні центри та спеціалізовані майстерні з обслуговування та ремонту мобільних телефонів;
 Державна служба охорони України (охоронно-пожежна сигналізація та системи відеоспостереження);
 Служба побуту;
 Підприємства зв‘язку, телекомунікацій і телебачення (теле і радіоцентри, радіостанції);
 Спеціалізовані центри, побутові фірми, магазини з продажу радіо-електротехніки, аудіо та відеотехніки;
 Рекламні агентства з виготовлення світлової реклами;
 Спеціалізовані центри з обслуговування та ремонту медтехніки;
 Об‘єднання і заводи електро-радіотехнічної промисловості;
 Підприємства транспорту;
 Банки;
 Промислові підприємства, де у технологічному процесі чи обслуговуванні застосовується електро-радіотехніка та електроніка;
 Науково-дослідні інститути;
 Підприємства авіаційної та ракетно-космічної промисловості;
 Компанії, що розробляють інноваційні технології у виробництві.

Медичні обмеження:
У особи має бути стійкою центральна нервова система, чутливою – периферійна нервова система, не повинно бути вад опорно-рухового апарату, обов’язковий добрий зір і слух. Медичні обмеження:
- Захворювання органів зору (зниження гостроти зору, дальтонізм)
У роботі необхідні: напруженість зору, точний окомір, добре розпізнавання кольору
- Захворювання опорно-рухового апарату
У роботі необхідні: висока рухливість рук, тривала витримка певних поз
- Захворювання периферійної і центральної нервової систем
У роботі необхідні: урівноваженість, емоційна стійкість, терпіння і посидючість, концентрація уваги, здатність швидко переключати увагу, точна координація рухів, чутливість дотику, температурна чутливість
- Захворювання слухового апарату (погіршення слуху, втрата вибірності до певних звуків)
У роботі необхідні: добра слухова чутливість, хороша вибірність до звуків різного характеру

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей:
Ця професія для уважних і посидючих, кому подобається «копатись» у дрібних деталях. Необхідною умовою успішної діяльності в царині даної професії є уміння зосереджуватись. Специфіка професії вимагає логічного математичного мислення, розвинутого у технічному напрямі, терпіння, наполегливості. Хороший майстер – уважний організований, терплячий і акуратний працівник.
У професії радіомеханік до окремих індивідуальних психологічних та фізіологічних рис ставляться певні вимоги: висока чутливість та рухливість рук, досконале зорове сприйняття з точним окоміром, добрий слух, образна і оперативна пам’ять, урівноважена нервова система, увага, візуальний огляд, мати добрі зір та слух, чутливість дотику, температурну чутливість і чутливість до запахів (підгорілі радіоелементи).
Необхідна розвинена образна пам’ять, логічне мислення з умінням порівнювати та обирати оптимальний варіант, активність мислення, вміння оперувати абстрактними поняттями, уважність та акуратність. Ремонт електронної апаратури вимагає напруження зору, вміння концентрувати увагу і спостерігати одночасно за декількома об’єктами. Часто, аби досягти успіху, потрібне велике терпіння і наполегливість. Доповнити «комплект» психологічних особливостей можна ще такими рисами, як кмітливість, винахідливість і бажання самовдосконалюватись.

Перспективи розвитку:
Засоби радіотехніки на службі у людства вже більше 100 років. Важко назвати область народно-господарчої діяльності, де б не застосовувалася радіоелектроніка. Її застосовують у промисловості, сільському господарстві, на транспорті, в медицині і у побуті. За її допомогою здійснюють запуски штучних супутників Землі, ведуться наукові дослідження тощо. Попит на професію радіомеханік, поза всяким сумнівом, постійно зберігатиметься на високому рівні.
Сьогодні виробництво радіоелектронних пристроїв є одним із перспективних напрямів промисловості, що динамічно розвивається. Рівень розвитку радіоелектроніки є одним із чинників, що визначає рівень технічного розвитку країни. Один із напрямів розвитку радіоелектроніки – мікроелектроніка – відкриває перед людством неймовірні перспективи.
Повсюди нас оточують електронні помічники, до яких ми так звикли, що помічати починаємо, лише коли вони відмовляють. Потрібен майстер, що повертає їх до життя. Професія радіомеханік була, є і залишиться головним поставником кадрів у галузі, пов’язані з радіоелектронікою.

Галузь економіки:
Загальні професії електротехнічного виробництва
افلام سكس videos porno sexnxx.be filme xxx tube 8 porno francais you porn film porno gratuit clash royale cheats clash royale triche سكس هواة desi sex filme xxx