Токар
Загальні поняття:
Токар - робітник, фахівець з токарної справи. Токар - чарівник, який здатний зі шматка металу зробити деталь найхимернішої форми. Токар керує складним верстатом, виготовляє деталі для різних машин і приладів. Залежно від операцій токар може працювати на різних верстатах і обточувати за допомогою різців на заготовці, що обертається, циліндричні, конічні і фасонні поверхні, розсвердлювати і розточувати отвори, щоб надати деталі необхідну форму. За назвами верстатів визначаються і токарні спеціальності: карусельник, револьверник, розточник, напівавтоматник. Кваліфікованих спеціалістів, які опанували всі види токарних робіт, називають токарями-універсалами.
Коротка історія професії:
Токар - це професія, що прийшла до нас із глибини століть. Прообраз верстата для оброблення матеріалів з'явився багато тисячоліть тому, а першими матеріалами, з якими зіштовхнулася давня людина, були дерево й камінь. Саме цей пристрій і є попередником усіх металорізальних верстатів. Пристрій для отримання отвору в кам’яних знаряддях. Незабаром було винайдено лучковий привід , що дозволяв обробляти дрібні заготовки одній людині.
Перший відомий верстат з механічним супортом було встановлено в Петербурзі в 1712р. у власній майстерні Петра І. Особистим токарем був А. К. Найтов – найвідоміший російський механік, конструктор, організатор виробництва.
А.К. Нартов сконструював механізований супорт та змінні зубчасті колеса. Потім вони були використані при створенні металорізальних верстатів інших типів. Ім’я А.К. Нартова золотими літерами було вписано в історію світової та вітчизняної техніки. Завдяки майстерності багатьох поколінь верстатобудівників було створено досконалі моделі токарних верстатів. І в кінці ХІХ ст. вітчизняні токарні верстати набули всіх основних рис, що збереглися аж до початку ХХ ст.
Минали століття, вдосконалювались конструкції верстатів, зростала їхня чисельність. Змінювався й характер праці токаря, з'являлися нові верстатні спеціальності. Але, мабуть, ніколи верстати й верстатні професії не розвивалися так бурхливо, як у наш час. Сучасні верстати створюють на основі останніх досягнень науки й техніки. Металорізальний верстат такий складний технічний пристрій, що працювати на ньому й обслуговувати його під силу тільки висококваліфікованим працівникам з доброю загальноосвітньою підготовкою. Змінився і зміст праці токаря. Автоматизоване керування верстатами замінює важку фізичну працю.
Характер роботи:
Робота токаря розпочинається з читання креслення, уявлення процесу оброблення деталі, проведення розрахунків, підбирання оснащення та інструменту, вибирання режимів різання.
Для успішної роботи токарю необхідно знати геометрію, правила термообробки, систему допусків і посадок, будову, принцип дії і технологічні можливості верстатів, робочого обладнання, ріжучого і контрольно- вимірювального інструменту. Вміти читати технологічні карти та креслення. Вміти користуватися довідниковими таблицями і робити розрахунки. Ці знання він отримує на уроках спеціальної технології.
Основний зміст роботи токаря - обробка металу різанням, тобто послідовне зняття з заготовки шару металу за допомогою ріжучого інструменту. Найчастіше деталі конструюють з циліндричних, конічних, плоских і гвинтових поверхонь. Однак зустрічаються й більш складні — сферичні, параболічні та ін. Їх у технології визначають одним терміном — фасонні. Таким чином, деталь — це, перш за все, певний набір елементарних поверхонь. Тому перше завдання, яке розв'язує токар, розпочинаючи оброблення заготовки на верстаті, полягає в тому, щоб утворити на ній ті форми поверхонь, з яких складається деталь. І чим ближче отримані поверхні будуть до своїх ідеальних прототипів, тим краще буде виконано це завдання.
Друге завдання - отримання всіх поверхонь деталі заданого розміру — одне з найважливіших і найскладніших для токаря. Проте нікому й ніколи не вдавалося і не вдасться отримати абсолютно точно розмір поверхні. Навіть еталон довжини, виготовлений з усією можливою ретельністю, лише близько подібний до метра. І в техніці завжди оговорюють, у яких межах має бути розмір поверхні. Для цього зазначають мінімально й максимально допустимі його значення. Чим ближчі ці два граничних розміри один до одного, тим вища точність виготовлення цієї поверхні.
Умови роботи:
Праця токаря належить до розряду фізичної праці середньої тяжкості. Токарями можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку.
Трудова діяльність токаря здійснюється в спеціалізованих приміщеннях, які обладнані робочими місцями, оснащені токарними металорізальними верстатами та іншими необхідними пристроями, забезпеченими технічною документацією.
Неспрятливі фактори у роботі токаря:
• Наявність охолоджувальної і масильної рідини, які забруднюють шкіру рук;
• Шум, який виникає при обробці деталі;
• Напруження уваги і зору;
• Небезпека загального і зорового травматизму.
Ринок праці:
Жоден механізм (у автомобілі, годиннику або комп'ютері) не обходиться без деталей, виготовлених на токарному верстаті. З кожним роком зростає складність обробки деталі, тому сучасний висококваліфікований токар мусить мати глибокі технічні знання, постійно вдосконалювати свою майстерність. Для машинобудівних компаній, що випускають унікальне технологічне устаткування і машини, якість продукції в значній мірі визначається якістю механічної обробки деталей і вузлів.
Крім того, вартість окремих деталей у такому устаткуванні може досягати десятків, а іноді сотень тисяч доларів, і помилка робітника, що обробляє таку деталь, може призвести до істотних збитків підприємства. Це обумовлено високою “інтелектуальною” насиченістю продукції, що виробляється, зростанням потреби у збільшенні частки розумової праці порівняно з часткою фізичної праці у процесі виробництва, а також наявними науковими досягненнями вітчизняного машинобудування та ростом попиту на продукцію машинобудівних підприємств України.
В умовах жорсткої конкуренції на ринку унікальної машинобудівної продукції різко зростають вимоги до рівня трудового потенціалу робітників, зайнятих механічною обробкою – верстатників. Сучасна верстатна справа розвивається у тісному зв'язку з науково-технічним прогресом. З кожним роком впроваджуються у виробництво високоякісні різці з нових матеріалів і сплавів, удосконалюється їх конструкція і геометрія; створюються нові автоматичні лінії, верстати з числовим і програмним управлінням (ЧПУ). Промислові роботи завершують комплексну автоматизацію, залишаючи людині функцію контролю й оперативного управління виробничим процесом.
Медичні обмеження:
Медичні протипоказання: хронічні захворювання опорно-рухового апарату, варикозне розширення вен, ревматичні захворювання, хронічні екземи, алергічні захворювання, бронхіальна астма, гіпертонічна хвороба, органічні захворювання центральної нервової системи, хронічне захворювання слуху, значне зниження гостроти зору, якщо воно не коригується окулярами.
Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей:
Високі кваліфікаційні вимоги до професії токаря обумовлюють серйозну підготовку спеціалістів.
Як свідчать результати дослідження, далеко не кожна людина в змозі досягти високого ступеня досконалості у даній професії і тривалий час працювати без шкоди для здоров'я.
Тому, щоб стати майстром своєї справи, індивідуально-психологічні особливості токаря повинні відповідати вимогам цієї професії. Особливістю професії токаря є необхідність постійного контролю за ходом виконання виробничих операцій. Незважаючи на це, токарю необхідна точність рухів, збереження їх напрямку без коливань, тремтіння і відхилень.
Точність, чіткість і стійкість рухів особливо важливі при виконанні за допомогою ручної подачі складних операцій, наприклад, таких, як фасонне обточування деталей. В основі цих здібностей лежить високий розвиток зорової і моторної координації, координація обох рук, висока чутливість пальців рук. За допомогою зору контролюється весь процес обточування деталей, тому важливо мати бінокулярний зір з добре розвиненим окоміром, що допомагає токарю сприймати форму предмета, оцінювати чистоту деталі, що виточується.
Перспективи розвитку:
Токар – одна з найбільш відомих і популярних професій. Необхідність у цих фахівцях постійна. У промисловості та сільському господарстві, в медицині і наукових лабораторіях, у космосі і під водою – всюди служать деталі, зроблені умілими руками робітника-токаря. За умови збільшення досвіду роботи і підвищення професіоналізму, виконання робіт вищої складності і точності токар має можливість підвищити кваліфікаційний розряд від другого до шостого. Спеціалісти цієї справи працюють в усіх галузях господарства, на підприємствах різних форм власності. Потреба у цих фахівцях постійна і ймовірність працевлаштування після набуття професії - велика. Ризику безробіття майже немає. Набуті професійні знання токар може реалізувати в інших професіях: фрезерувальника, шліфувальника, слюсаря тощо.
Всі верстатні професії є спорідненими, тому токар може перекваліфікуватися на шліфувальника, загострювальника, свердлувальника, розточника тощо. Володіючи навичками комп’ютерного програмування, токар може стати оператором або наладчиком верстатів з числовим програмним керуванням.
Галузь економіки:
Загальні професії електротехнічного виробництва
